Оптимізація логістичного ланцюга поводження з твердими побутовими відходами. Фесіна Ю. Г. (2011)

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Розвиток міських поселень, зростання питомої ваги міського населення призвели до суттєвого збільшення обсягів твердих побутових відходів (ТПВ) міських агломерацій. Водночас індустріалізація та ріст ринків позначилися на структурі формування ТПВ сільських територій.

Тому задля забезпечення нормальних параметрів життєдіяльності населення, охорони довкілля постала проблема належного поводження з твердими побутовими відходами. Оскільки найбільш поширеним способом прибирання ТПВ є їх збір та складування на полігонах поховання. Така практика не вирішує проблеми в цілому, адже переважна більшість полігонів в Україні працює в режимі перевантаження, а за оцінками експертів понад 1100 полігонів не відповідають нормам екологічної безпеки, 242 полігони є недіючими, а потужності 314 полігонів перевантажені. При цьому лише на 20 % полігонів, з тих, що потребують рекультивації земельних площ, де захороняються відходи, проводиться така рекультивація. Відсутність необхідних фінансових коштів у місцевих бюджетах для вирішення питання збору та належної утилізації відходів, проблеми наявності вільних земельних ділянок для створення нових полігонів ТПВ, відсутність культури населення в сфері поводження з відходами спричинили масову проблему, пов'язану з виникненням несанкціонованих сміттєзвалищ.

Якщо в Україні близько 10 % ТПВ підлягають переробці, то в країнах ЄС та США 50-60% ТПВ переробляються для отримання вторсировини або компосту, 25-35% -піддається спаленню. Лише невелика частка відходів (менше 20 %) підлягає захороненню на екологічно безпечних полігонах. Водночас окремі європейські країни (Німеччина, Австрія) припинити практику захоронення твердих побутових відходів на полігонах або планують це зробити в найближчому майбутньому.

У вітчизняній структурі ТПВ населення найбільшу питому вагу займають харчові відходи та папір. Дещо меншу частку мають скло та метал, а найменший відсоток припадає на пластмасу, текстиль, деревину, шкіру та резину. Усі ці відходи є такими, що практично повністю піддаються повторній переробці, а тому це вимагає запровадження інноваційних підходів до проблеми поводження з твердими побутовими відходами через впровадження роздільного збирання ТПВ, сортування, їх переробки та енергетичної утилізації.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Питання ефективного використання вторинних ресурсів у контексті забезпечення екологічної безпеки висвітлюються в працях Б. Буркинського, Г. Виговської, Т. Галушкіної, О. Губанової, Н. Коніщевої, Л. Мельника, Є. Мішеніна, В. Міщенка, Ю. Стадницького, В. Степанова, С. Харічкова та ін. Зокрема, проблематика менеджменту в сфері поводження з твердими побутовими відходами вивчається І. Єремєєвим та С. Марчуком; питання застосування екологічного аудиту та моніторингу для виявлення особливостей впливу на довкілля полігону ТПВ вивчаються В. Крилюк, І. Крайновим, М. Мяновською, М. Мальованим; перспективи розвитку місцевих ініціатив у сфері раціонального та безпечного поводження з ТПВ визначено в працях О. Літушко, Ю. Голік, О. Ілляш та ін.

Необхідність зміни підходу до поводження з ТПВ вимагає застосування принципово нової технології, що базується на вилученні з відходів корисних компонентів і можливості їх повторного використання після переробки. В зв'язку з цим логічним є застосування принципів логістичного управління рухом ТПВ.

Загальні методологічні та методичні питання логістичного управління детально визначені в навчально-методичному виданні Є. Крикавського [1], тоді як проблеми функціонування системи управління відходами досліджуються Р. Берлінг та Т. Данилович [2].

Необхідність застосування інтегрованого підходу до управління ТПВ визначена в працях [3-4].

Можливості впровадження регіональної логістичної системи управління потоками вторинних ресурсів задля оптимізації інтересів постачальників та споживачів та шляхи застосування логістичних ланцюгів організації руху вторинної сировини розглянуто в публікаціях [5-6].

Загалом, слід відмітити, що логістична тематика поводження з ТПВ багатофункціональна. Вона не лише стосується питання вирішення проблем в сфері збору, транспортування, переробки та утилізації ТПВ, але й спрямована на подолання екологічної проблеми (екологістика [7]), формування тарифів на послуги поводження з побутовими відходами й забезпечення економічної вигоди від використання відходів (фінансова логістика [8-9]).

Дослідження публікацій різноманітних авторів щодо аспектів, підходів та сценаріїв реалізації логістичної концепції поводження з ТПВ показало, що економічному аспекту розглядуваної логістичної проблематики не приділяється достатньої уваги. Поряд з цим у світовій практиці кінцева мета логістики ТПВ успішно акумулюється в питанні мінімізації логістичних витрат та отриманні економічної вигоди. Тому ця проблематика є актуальною, адже згідно досліджень International Solid Waste Association (Міжнародної асоціації твердих відходів) річний потенціал вітчизняного ринку твердих відходів оцінюється в розмірі понад 1 млрд євро. За обсягом твердих відходів український ринок твердих відходів займає 3,3 % глобального ринку (якщо глобальний ринок ТПВ та промислових відходів оцінююється в розмірі близько 4 млрд т, то в Україні щорічно утворюється 10 млн т ТПВ та понад 120 млн тонн промислових відходів).

Цілі статті. Враховуючи, що основними вимогами в сфері поводження з твердими побутовими відходами є питання організації тарного господарства, виконання точних термінів збору та вивезення ТПВ, мінімізація навантаження плати за сміття на сімейний бюджет, то логістика транспортування ТПВ повинна відігравати провідну роль у функціонуванні логістичного ланцюга ТПВ. Раціональна утилізація відходів має не нанести шкоди довкіллю, здоров'ю людей та забезпечити сумарну вигоду усім учасникам логістичного ланцюга. Тому задача цього дослідження полягає в обгрунтуванні шляхів оптимізації логістичного ланцюга поводження з ТПВ. При цьому слід орієнтуватися на міжрегіональну диференціацію логістики твердих побутових відходів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Логістичний ланцюг поводження з ТПВ реалізується в цілісній логістичній системі населеного пункту й повинен складатися з ланки первинного сортування твердих побутових відходів, ланки збирання відходів, ланки транспортування ТПВ, ланки вторинного сортування відходів, ланки захоронення відходів на полігоні та їх спалювання, ланки переробки ТПВ задля отримання вторинної сировини та її реалізації. Однак створення цілісного логістичного ланцюга поводження з ТПВ нині гальмується рядом чинників, які мають різноманітну природу (незадовільне фінансове забезпечення, недостатній технологічний розвиток сфери поводження з відходами, нерозвиненість інфраструктури тощо). Як наслідок не скрізь присутня ланка сортування відходів, ланка переробки відходів, а в існуючих ланках мають місце проблемні моменти їх функціонування.

Однією із найбільш проблемних ланок в логістичному ланцюзі поводження з ТПВ є ланка первинного сортування відходів населенням. Розпочинається вона безпосередньо в житлових будинках й закінчується на спеціалізованих майданчиках для збору відходів. Як правило на таких майданчиках встановлені різнокольорові контейнери для збору відходів різноманітного походження. Належна організація функціонування цієї ланки логістичного ланцюга залежить від культури населення в сфері поводження з ТПВ, а також від налагодженості системи планування роздільного збору відходів на усіх етапах логістичного ланцюга.

Як стверджує російський дослідник проблеми поводження з ТПВ Бабанін І.В. у реалізації схем роздільного збору відходів важливим елементом є залучення на початковому етапі їх збору та сортування населення. При цьому потенційна участь населення в реалізації схем роздільного збору відходів оцінюється в 75 %, з них 25 % - це населення, котре свідоме відразу приймати участь в роздільному зборі ТПВ [10].

Організація логістичного ланцюга роздільного збирання відходів потребує також попереднього забезпечення системи тарними ємностями призначеними для сортування відходів, що можуть бути придатні для промислової переробки; харчових відходів, які спрямовуватимуться на біологічну переробку та для накопичення інших відходів, які підлягатимуть захороненню. Кінцева мета організування тарного господарства в логістичному ланцюзі поводження з ТПВ полягає в створенні можливостей для роздільного збору відходів з орієнтацієї на мінімізацію логістичних витрат.

В структурі витрат на забезпечення функціонування логістичного ланцюга поводження з ТПВ постійними будуть витрати на інформаційне забезпечення населення, щодо реалізації проектів роздільного збору відходів та їх важливості для довкілля та здоров'я громадян. Високими будуть витрати на закупівлю спеціалізованої тари (контейнерів) для роздільного збору відходів (контейнери повинні бути повністю закритими з відповідними розмірами проходів для прийому конкретного виду відходів). У структурі логістичних витрат первинними будуть затрати на реконструкцію спеціалізованих місць для збору відходів (розширення існуючих площ та їх окультурення) та постійними - витрати на забезпечення обслуговування контейнерів селективного збору відходів.

В Україні селективний збір відходів почав запроваджуватися відносно недавно. Перші проекти в цій сфері стали виникати в 2003-2004 рр. Основними відходами, які підпадають під селективний збір є: полімери, папір, скло, частково метал, рідше текстиль. Таким чином використовується два типи тари: для "сухих" відходів - вторинних ресурсів та інших відходів. Така спеціалізація в зборі відходів пояснюється тим, що цей тип відходів займає біля 75 % в загальному обсязі усіх відходів.

Нами було проведено групування населених пунктів, де реалізується роздільний логістичний ланцюг збору відходів за рівнем їх адміністративної ієрархії (табл. 1). До першої групи віднесено обласні адміністративні центри, до другої - міста обласного підпорядкування та міста-районні центри, до третьої - сільські та селищні населені пункти. Відповідно до черговості розглядуваних груп спостерігається зменшення абсолютної величини середньорічного обсягу утворення ТПВ та їх розміру, що збирається роздільним способом. Незважаючи на високу чисельність населення та найвищий розмір утворюваних відходів в обласних центрах, у розрахунку на душу населення найбільше ТПВ припадає в другій групі дослідження - 3,6 м . Тоді як в першій групі населених пунктів та третій групі значення цього показника в 2 та 3 рази менше відповідно.

Частка ТПВ, що збираються роздільним методом у загальному обсязі ТПВ найвища в обласних центрах та сільських (селищних) населених пунктах, найнижча - в містах обласного підпорядкування та районних центрах. У жодній із досліджуваних груп населених пунктів немає 50 % збору відходів роздільним способом. Відмітимо, що питома вага населення охоплена роздільним збором ТПВ у загальній чисельності жителів населеного пункту найвища в містах. У містах, що входять до другої групи вона становить 52,7 %, першої - 50,9 %. Найнижчий відсоток населення охопленого роздільним збором ТПВ спостерігається в сільській місцевості. Тобто, навіть у населених пунктах, де організовано роздільний спосіб збирання ТПВ немає повного його застосування по відношенню до всіх жителів.

Таблиця 1 - Стан впровадження роздільного способу збирання ТПВ в Україні

В країні існують населенні пункти, де система роздільного збору відходів носить локальний характер, тобто реалізується лише в конкретно взятому сегменті території населеного пункту. Так, наприклад, у 2006 р. в м. Луцьку на території одного з житлово-комунальних підприємств спільно з ТзОВ "Вторма-Луцьк" було запроваджено локальний проект по встановленню 20 спеціальних контейнерів для збору ПЕТ-пляшки з метою вилучення даного виду відходів із загального об'єму ТПВ.

Система збору харчових відходів роздільним способом взагалі не реалізується, оскільки вона потребує надзвичайно високої культури населення в сфері поводження з цими відходами та відповідної готовності переробних потужностей. Конкретно такі відходи не можуть довго зберігатися, на відміну від "сухих" відходів у контейнерах, що вимагає значно частішої періодичності їх збору та вивозу; вони займають низьку частку в структурі відходів (в основному накопичуються в містах, а в сільській місцевості проблема їх утилізації практично відсутня). Таким чином, логістичні витрати на поводження з такими відходами в логістичному ланцюзі є високими, що зумовлює низьку економічну ефективність його функціонування.

Ланка транспортування в логістичному ланцюзі поводження з ТПВ при роздільному їх зборі надзвичайно важлива. Зниження витрат на транспортування відходів до місця їх вторинного сортування вимагає оптимізації транспортних потоків. Для цього слід застосовувати тару великих розмірів, паралельно зменшити частоту вивозу відходів, застосовувати спеціальну автомобільну техніку з можливістю пресування сміття тощо. Все це особливо важливо реалізувати при роздільному зборі сміття. Адже діючі системи збору сміття в населених пунктах (контейнерна та незмінювана) в питанні транспортування та чистоти забору відходів є недосконалими. Оскільки для них притаманний несвоєчасний характер вивозу твердих побутових відходів, фактор засмічення біля контейнерів після їх забирання, застарілий тип контейнерів, які не відповідають технологічним, санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам. Окрім цього слід врахувати, що спеціальний автотранспорт для збирання і перевезення ТПВ, за різними оцінками фахівців, має високий рівень зносу -в межах 70-75%.

Відмітимо, що незмінюваний спосіб забору відходів є більш продуктивним, особливо в міських населених пунктах. Він сприяє максимальному використанню вантажопідйомності спеціалізованого автотранспорту, не залежить від щільності відходів і ступеня заповнення контейнерів. Тому при роздільному способі забору ТПВ важливо врахувати позитивні сторони попередніх методів, виправити їх недоліки та врахувати специфіку роздільного збору відходів. Своєчасність видалення відходів можна забезпечити на основі врахування маршрутних графіків руху спецавтотранспорту. Оптимізація роботи логістичної ланки транспортування ТПВ можлива шляхом зменшення тривалості завантаження сміттєвоза на маршруті збору відходів, скорочення часу на вивіз сміття на полігон. Окрім мінімізації основного часу роботи спецавтотранспорту слід домагатися зменшення втрат часу на здійснення підготовчо-заключних операцій та нульовий пробіг транспортного засобу.

Функціонування транспортної ланки логістичного ланцюга поводження з ТПВ, що детермінує рівень періодичності вивозу побутових відходів, режим роботи транспорту для їх вивезення, в значній мірі визначається нормами нагромадження побутових відходів, тарифами на вивіз ТПВ. В рамках цього дослідження нами було проведено групування регіонів держави за значенням показника норми надання послуг на одну людину з вивезення ТПВ у багатоквартирних та одноквартирних будинках з наявністю усіх видів благоустрою (табл. 2).

Таблиця 2 - Групи регіонів за показником норми надання послуг з вивезення ТПВ на 1 людину, м³/рік

Найбільшими продуцентами ТПВ є Донецька, Запорізька, Одеська та Київська області, найменшими - Сумська, Херсонська, Вінницька та Івано-Франківська області.

Склад і структуру витрат пов'язаних із наданням послуг по вивезенню ТПВ приведено в таблиці 3.

Таблиця 3 - Планові витрати операційної діяльності в сфері вивезення побутових відходів

У структурі витрат операційної діяльності в сфері вивезення побутових відходів у регіонах держави переважно найбільшу частку займають матеріальні витрати. Особливо відчутною є їх частка в Івано-Франківській (46 %), Полтавській (49,7 %), Житомирській (50,3 %), Тернопільській (62,6 %) областях. Витрати на оплату праці в структурі витрат операційної діяльності найбільшу питому вагу займають у Рівненській (41,4 %), Чернівецькій (40,8 %), Чернігівській (36,6 %), Вінницькій (25,7 %), Хмельницькій (24,2 %) областях. У Донецькій області питома вага матеріальних витрат та витрат на оплату праці в загальному обсязі витрат є приблизно однаковою. Амортизаційні витрати займають високу питому вагу в структурі витрат операційної діяльності в Тернопільській, Херсонській, Миколаївській та Закарпатській областях.

Сумарна величина операційних витрат у сфері вивезення побутових відходів є найвищою в Хмельницькій (40,38 грн/м³), Чернівецькій (25,63 грн/м³), Закарпатській (25,48 грн/м³), Київській (24,63 грн/м³), Івано-Франківській (24,5 грн./м³) областях. Низькі витрати операційної діяльності в розглядуваній сфері мають місце в Херсонській (6,43 грн/м³), Чернігівській (9,63 грн/м³), Тернопільській (9,71 грн/м³) областях.

Мінімізація величини операційних витрат є важливим завданням у питанні забезпечення ефективного функціонування логістичного ланцюга поводження з ТПВ. Адже вони є однією зі складових у політиці формування тарифів на вивезення ТПВ. Відмітимо, що тариф з вивезення ТПВ є комплексним і включає не лише витрати на збирання та перевезення відходів, але й витрати з їх переробки, утилізації та захоронення. До складу тарифу з вивезення ТПВ також включаються: адміністративні витрати (в розмірі не більше 15 % від планованої виробничої собівартості), витрати зі збуту послуг (у розмірі, що не перевищує 5 % планованої виробничої собівартості).

До тарифів на послуги вивезення ТПВ включаються також: витрати зі створення резервного капіталу, що спрямовується на капітальні інвестиції (їх гранична величина визначається з урахуванням обсягу коштів, необхідних для забезпечення відтворення і розвитку необоротних активів, які підлягають амортизації); витрати зі здійснення капітальних вкладень, створення спеціальних інвестиційних фондів, забезпечення прибутковості інвестованого капіталу (включаються до тарифів на термін не менше, ніж 5 років у сумі, що не перевищує 20 % загального обсягу витрат).

Окрім витрат розмір тарифу визначає також величина планової рентабельності. Рівень рентабельності планується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств.

Нами було проведено групування населених пунктів за величиною тарифу з вивезення ТПВ (табл. 4).

Таблиця 4 - Групування населених пунктів за розміром тарифу з вивезення ТПВ для населення

До першої групи увійшло 27 населених пунктів із середнім значенням тарифу з вивезення ТПВ 28,3 грн/м³. Для цієї групи середня рентабельність послуг з вивезення відходів становить 6,44 %, а середня величина витрат операційної діяльності - 19,6 грн/м³. До другої групи увійшло 12 населених пунктів з середнім розміром тарифу 46,12 грн/м³. Для цієї групи середній розмір рівня рентабельності є найвищим серед розглядуваних груп, а середній розмір операційних витрат становить 31,57 грн/м³. У третю групу ввійшло 6 населених пунктів з середньою величиною тарифу з вивезення 1 м ТПВ 71,93 грн. У цій групі населених пунктів середній розмір витрат операційної діяльності є найвищим - 56,41 грн, а рівень рентабельності становить 7,15 %.

Нами було визначено середні значення досліджуваних показників для населених пунктів, які є адміністративними обласними центрами (17 міст) та міст обласного підпорядкування й міст адміністративних районних центрів (28 населених пунктів). Встановлено, що за розміром тарифу та величиною операційних витрат населені пункти, які ввійшли до категорії "інші міста" схожі з другою групою дослідження, а за розміром рентабельності - третьою. В обласних центрах величина тарифу та розмір витрат є дещо вищими, ніж їх значення у першій групі населенних пунктів, а за рівнем рентабельності - нижче аналогічного показника цієї групи.

Загалом слід відмітити, що проблема налагодження дієвого, функціонального логістичного ланцюга поводження з ТПВ за походженням є ретроспективною, а за розвитком - динамічною. Одним із гальмівних чинників вирішення цієї проблеми вважається питання фінансового забезпечення функціонування розглядуваного логістичного ланцюга. Йдеться про недостатньо високу фінансову дисципліну населення - безпосередніх продуцентів ТПВ. Для забезпечення прозорості фінансових потоків в сфері поводження з ТПВ послугу з вивезення побутових відходів було виведено зі складу послуг з утримання будинків та вирішено відображати її окремим рядком у платіжних документах за розрахунками населення за комунальні послуги. Наскільки це стало дієвим регулятором підвищення платності за вивезення ТПВ свідчать дані рисунку 1.

Рис. 1. Зміна рівня проплат населення після прийняття рішення щодо виключення послуг з вивезення побутових відходів із послуг по утриманню будинків

Джерело: складено за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

Розглядуваний захід в основному вплинув на збільшення рівня проплат населення у більшості регіонів держави, особливо суттєвим є зростання у Волинській, Закарпатській та Черкаській областях. Водночас у Житомирській, Сумській, Чернівецькій, Чернігівській та Хмельницькій областях має місце відсутність позитивних змін та погіршення рівня платіжної дисципліни населення. Якщо середній рівень проплат за утримання будинків до затвердження такого рішення по країні становив 82,18 %, то рівень проплат за послуги з вивезення побутових відходів після затвердження рішення склав 90,21 %.

Відмітимо, що масовість даного заходу серед досліджуваних населених пунктів спостерігається на протязі 2007-2011 рр. Хоча є населені пункти, де послуга з вивезення побутових відходів у складі послуг з утримання будинків почала відображатися окремо досить давно, наприклад: м. Тальне та м. Корсунь-Шевченківський (Черкаська область) - з середини 90-х років ХХ ст.; м. Хорол (Полтавська область), м. Суми - 1999 р.; смт. Нові Санжари (Полтавська область) -2000 р.; м. Рубіжне Луганської області, м. Докучаєвськ (Донецька область), м. Білгород-Дністровський (Одеська область), м. Карлівка та смт. Чутове (Полтавська область) - 2001 р. Послуга з вивезення ТПВ завжди окремо виділялася в м. Сніжне (Донецька область).

Ланка захоронення відходів на полігоні, їх спалювання, переробка є завершальними в логістичному ланцюзі поводження з ТПВ. Особливої уваги заслуговують полігони і звалища ТПВ. Для розміщення полігонів використовують відпрацьовані глиняні, піщані чи кам'яні кар'єри, закриті шахти, що розміщені на відстані не менше, ніж 500 м від об'єктів житлової забудови. Основними техніко-економічними показниками роботи полігонів ТПВ є: середнє розвантаження ТПВ на ділянці складування; питома металоємність машин і обладнання на 1 т прийнятих ТПВ; питомі експлуатаційні витрати; енерговитрати; капітальні вкладення.

Обсяги накопичення сміття в країні характеризуються сталою динамікою, що зумовлює виникнення проблеми перенавантаження діючих полігонів ТПВ та вимагає введення необхідних потужностей з переробки відходів. Нині спосіб полігонного захоронення застосовується до всієї маси ТПВ. Він прийнятний з огляду на мінімальну величину логістичних витрат ланок збору та транспортування відходів. Однак слід врахувати витрати, пов'язані з обслуговуванням полігону та втрати, які отримуються через полігонне захоронення відходів, які можуть бути перероблені та з допомогою яких може бути виготовлена готова вторинна продукція. Крім того, архаїчний класичний спосіб видалення відходів (контейнер - сміттєвоз - полігон) сьогодні потенційно небезпечний, оскільки сміттєзвалище є: джерелом накопичення суміші газів, що утворюється при анаеробному розкладанні органічної складової побутових відходів та які стимулюють парниковий ефект; джерелом забруднення ґрунтових вод фільтратом, що утворюється на полігоні при захороненні ТПВ з вологістю понад 55 % та внаслідок атмосферних опадів, обсяг яких перевищує кількість вологи, що випаровується з поверхні полігона.

Таким чином, проблема ТПВ стала національною й вимагає акцентування уваги не лише на локальній логістичній системі поводження з ТПВ, але й на її макрорівні. Тому за ініціативи робочої групи "Національні проекти" Комітету економічних реформ при Президентові України реалізується проект "Чисте місто". Проект є національним пріоритетом (Указ Президента України від 08.09.2010 р. № 895) й має на меті створення системи комплексів з переробки ТПВ. У рамках проекту передбачається будівництво в 10 населених пунктах сучасних комплексів термічної обробки та утилізації твердих побутових відходів. Нові підприємства створюватимуться на основі механізму державно-приватного партнерства. Плановий бюджет проекту становить 5 млрд грн, а від використання спаленого сміття планується отримувати до 500 тис. Гкал тепла на рік.

Стан функціонування переробних потужностей з переробки ТПВ та наміри щодо їх розширення відображено в таблицях 5-6.

Таблиця 5 - Існуючі сміттєсортувальні, сміттєпереробні та сміттєспалювальні станції в Україні

Таблиця 6 - Сміттєсортувальні, сміттєпереробні та сміттєспалювальні станції, які будуються в країні

З-поміж діючих потужностей по переробці ТПВ лише два об'єкти забезпечують переробку понад половини ТПВ, що утворюються в населеному пункті. Потужності, що вводитимуться, в основному орієнтовані на повну переробку відходів. Відмітимо, що, наприклад, скандинавські країни, країни Бенілюксу, Швейцарія, Австрія та Німеччина переробляєть 45-60% ТПВ як вторсировину [11, с. 35].

Важливим моментом у підтримці цієї ланки ланцюга поводження з ТПВ є інвестиційна підтримка. Вона повинна бути диверсифікована з використанням усіх можливих джерел фінансування (державний, місцевий бюджети, кошти підприємств). Враховуючи обмежені можливості держбюджету, основний акцент у фінансуванні робиться на розвиток фінансування через активізацію механізму публічно-приватного партнерства.

Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 30) питання збору, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад [12]. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з побутовими відходами належать: організація збирання і видалення ТПВ, створення полігонів для їх захоронення; розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів і впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; затвердження місцевих і регіональних програм поводження з ТПВ та контроль за їх виконанням; затвердження норм споживання та якості послуг із вивезення побутових відходів, контроль за їх дотриманням; вживання заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з ТПВ; визначення виконавця послуг із вивезення ТПВ відповідно до законодавства; визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій, відповідальних за утримання об'єктів сфери поводження з ТПВ; встановлення тарифів на послуги з вивезення ТПВ; ліквідація несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; сприяння роз'ясненню законодавства про поводження з ТПВ серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів ТПВ як вторинної сировини; забезпечення населення послугами з вивезення ТПВ необхідного рівня та якості.

Відмітимо, що в країнах Євросоюзу система збирання відходів також забезпечується муніципальною владою або приватними компаніями, які наділені повноваженнями поводження з відходами. Наприклад, роздільне збирання відходів упаковки здійснюється місцевою владою у Великобританії, Франції, Нідерландах, Данії, Іспанії, Італії, приватні компанії або муніципальні підприємства здійснюють збирання цих відходів в Австрії та Німеччині. В українських містах підтримка функціонування логістичних ланцюгів поводження з ТПВ реалізується в основному комунальними підприємствами.

Наприклад, у м. Луцьку функціонування логістичного ланцюга поводження з ТПВ переважним чином підтримується комунальним підприємством (КП) „Луцькспецкомунтранс", якому приділяється особлива увага зі сторони муніципалітету. За рахунок коштів місцевого бюджету закуповуються нові контейнери, поновлюється автопарк спецмашин. Для збору і вивезення ТПВ задіяно 56 одиниць техніки, з них 25 - сміттєвози.

Окрім КП „Луцькспецкомунтранс" у м. Луцьк та Луцькому районі збором та заготівлею окремих видів побутових відходів займається ряд приватних структур - юридичних та фізичних осіб. У сфері збирання та заготівлі макулатури, склобою, полімерних відходів, гумових відходів, текстильних матеріалів, металевої тари зайнято: п'ять фізичних осіб-підприємців (м. Луцьк), ТзОВ "Екопласт" (м. Луцьк), ТзОВ "Волиньіндустрія" (м. Луцьк), ПП "Хім-Резерв" (Луцький район), ПП "СНГ" (Луцький район), приватна виробничо-комерційна фірма "Укрбізнес" (м. Луцьк), ПП "Лотос Плюс" (м. Луцьк), ТзОВ "Вторма-Луцьк" (м. Луцьк), ПП "Вторес-Луцьк" (м. Луцьк).

Логістичний ланцюг поводження з ТПВ у м. Луцьку включає такі ланки: збір ТПВ по місту, перевантаження і транспортування відходів на полігон та їх утилізація. З 2002 р. обслуговування логістичного потоку ТПВ здійснюється щоденно. Для цих цілей задіяно 5 нових високопродуктивних автомобілів із сучасним голландським обладнанням, що за рівнем продуктивності замінює 3-4 старих автомобілі при тотожних витратах пального.

За кошти міського фонду охорони навколишнього природного середовища у 2008-2009 рр. було збудовано під'їздну дорогу для розвантаження сміттєвозів на полігоні твердих побутових відходів, що значно покращило логістику вивезення ТПВ. Це дало можливість мінімізувати вплив природних явищ на транспортну логістику ТПВ підприємства. КП „Луцькспецкомунтранс" частину ТПВ використовує для завантаження потужностей власної котельні.

Полігон ТПВ м. Луцьк розташовано на віддалі 20 км від обласного центру в с. Брище. Він розміщений на території відпрацьованого піщаного кар'єру й займає земельну площу 8,9 га. Це найбільший полігон ТПВ у Волинській області (рис. 2).

Рис. 2. Порівняльна характеристика розмірів земельних ділянок полігонів ТПВ у Волинській області (станом на 01.01.2011 р.)

Складено: за ф. № 1-ТПВ "Звіт про поводження з твердими побутовими відходами"

Щоденно на полігоні утилізується понад 1 тис. м відходів з міста та прилеглих населених пунктів. У 2010 р. закінчено будівництво ІІІ черги полігону. Полігон облаштовано площадкою для вивантаження ТПВ, свердловинами для моніторингу, влаштовано штучний захисний екран з поліетиленової плівки, побудована дренажна система з колодязем для збору фільтрату, влаштована нагорна канава по периметру котловану для захисту попадання поверхневих вод. Обслуговує полігон КП "Луцькспецкомунтранс".

Окрім полігонів ТПВ у Волинській області функціонує 409 сміттєзвалищ. Площа земель розташованих під ТПВ сміттєзвалищ становить 198 га. Найбільші за площею сміттєзвалища розміщені у Ковельському районі (41 га; 56 сміттєзвалищ), Рожищенському районі (34 га; 29 сміттєзвалищ), Ратнівському районі (33,5 га; 31 сміттєзвалище), Турійському районі (33 га; 41 сміттєзвалище). Найбільше сміттєзвалищ створено в Любешівському районі - 62, які займають площу 5,2 га, та Володимир-Волинському районі - 51 (18 га).

Збір, заготівлю макулатури, склобою, відходів полімерних матеріалів, гумових відходів, текстильних вторинних матеріалів у Волинській області здійснюють: ТзОВ "Волинська фабрика гофротари", госпрорахунковий ринок, приватний підприємець - у м. Нововолинську; приватний підприємець, колективне підприємство "Кооператор"- у м. Рожище; госпрахунковий ринок, підприємство райспоживспілки (заготконтора) - у м. Володимир-Волинський; два підприємці, госпрозрахунковий ринок, ТзОВ "Ковельський житлово-будівельний комбінат", ПП "Ковелко"- у м. Ковель; споживче товариство - у смт. Ратне; підприємство райспоживспілки - ум. Горохів, смт. Любешів, смт. Маневичі, смт. Стара Вижівка; підприємство райспоживспілки, фізична особа-підприємець - у м. Ківерці; фізична особа-підприємець, підприємство райспоживспілки - у м. Любомль та Любомльському районі.

Висновки. Під час вибору шляхів оптимізації логістичного ланцюга ТПВ слід виходити з конкретних місцевих умов накопичення та можливостей збору відходів. Немає єдиного універсального методу, який дозволяє оптимізувати потоки ТПВ. Організацію логістичних ланцюгів в сфері поводження з ТПВ представлено на рис. 3. В нинішніх умовах реалізуються модель А, модель Б та частково модель В.

Модель А представлена безроздільним збором відходів, який реалізують місцеві комунальні підприємства. Відповідно в цій моделі існує декілька центрів, де закінчується логістичний потік ТПВ: полігони ТПВ, сортувальні станції, переробні підприємства, та частково роздільним збором окремих видів ТПВ, який здійснюється в основному приватними структурами.

В моделі Б реалізується централізований збір ТПВ. При цьому основна маса операцій із сортування, транспортування та утилізації відходів припадає на одну господарську структуру. У моноцентричній централізованій моделі простежується чітка організація всіх ланок логістичного ланцюга поводження з ТПВ. Центр утилізації в моделі, як правило, один - полігон захоронення або сміттєпереробний завод. Додаткової організованості функціонуванню цієї моделі додає організація роздільного збору сміття.

Поліцентрична централізована модель - це модель перспективна. В цій моделі можлива реалізація останньої ланки логістичного ланцюга поводження з ТПВ - ланки реалізації готової продукції, яку виготовлятимуть із ТПВ. Її реалізація передбачає використання лише роздільного способу збору відходів. Для успішності реалізації моделі важливо налагодити роботу посередницьких ланок між продуцентами відходів та центром їх утилізації. Для того, щоб така модель функціонувала, потрібно чітко розписати правила користування ТПВ. Можливий варіант, коли для підтримки роботи моделі слід буде запровадити систему матеріального стимулювання населення до здачі вторинної сировини, що надходить безпосередньо від населення шляхом самовивозу відходів.

Перші кроки для забезпечення функціонування первинної ланки логістичного ланцюга в розглядуваній моделі поводження з ТПВ здійснено: послугу оплати вивезення відходів виокремлено окремою статтею; в країні створюються ініціативні групи (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків), які, на думку багатьох фахівців, є найбільш підготовлені для впровадження та ефективної роботи системи роздільного збирання окремих компонентів ТПВ. Для вищого ефекту доцільно забезпечити передачу права власності на тару (контейнери) від спеціалізованих підприємств у власність житлового будинку.

Рис. 3. Моделі функціонування логістичних ланцюгів поводження з ТПВ

Примітка. А) поліцентрична децентралізована; Б) моноцентрична централізована; В) поліцентрична централізована

Поліцентрична централізована модель якісно змінює наповненість складових етапів логістичного ланцюга поводження з ТПВ. Його основними ланками в згадуваній моделі виступатимуть: ланка профілактики накопичення відходів; ланка транспортування та утилізації; ланка використання енергії, що вивільняється в процесі переробки відходів та збуту продукції виробленої з відходів; ланка безпечного захоронення відходів. Найголовніше в такій моделі - забезпечити фінансову підтримку діяльності сміттєпереробного заводу виключно за рахунок оплати послуг. Відмітимо, що місцеві органи самоврядування й надалі залишатимуться одноосібно відповідальними за вивіз ТПВ. Проте не повинно бути монополії в системі підрядників у сфері вивозу ТПВ. Через конкурсний механізм та систему договірних відносин місцеві органи самоврядування безпосередньо повинні реалізовувати право на здійснення такої послуги. Оптимально, коли в логістичному ланцюзі поводження з ТПВ буде декілька підрядних організацій, що виступатиме чинником мінімізації логістичних витрат.

Окремого вирішення потребує проблема підтримки діяльності транспортної логістики ТПВ. Для цього слід оновлювати парк спецавтівок із сучасним устаткуванням обладнаних системою GPS-навігації. Це дозволить чітко визначати місце перебування транспортного засобу, затрати часу на обслуговування конкретних ділянок маршруту, вчасність спустошення контейнеру та вивозу сміття й поліпшити контроль за використанням тари запобігаючи тим самим розвитку стихійних смітників.

Загалом відмітимо, що основними принципами в сфері організування логістичного ланцюга поводження з ТПВ мають стати:

- перехід до планування роботи кожної ланки в ланцюзі задля оптимізації логістичних витрат;

- перехід від практики загальнопотокового збору відходів до системи роздільного збору;

- перехід до економічно обгрунтованих реальних тарифів надання послуги з вивозу сміття, що дозволять забезпечити окупність функціональної діяльності кожної ланки логістичного ланцюга;

- селективне державне фінансування будівництва сміттєпереробних потужностей, що вимагає концентрації коштів насамперед у екологічнонебезпечних регіонах, де існує проблема розширення земельних площ під полігонами ТПВ та стрімкого накопичення відходів;

- розвиток партнерства органів муніципальної влади та суб'єктів господарської діяльності спеціалізованих у досліджуваній сфері;

- формування почуття відповідальності продуцентів ТПВ за стан їх збору та сортування, постійне інформування населення про важливість заходу;

- врахування світових зразків організування логістичних ланцюгів у сфері поводження з ТПВ.

1. Крикавський Є. Логістичне управління: [підручник] / Євген Крикавський. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. - 684 с.

2. Берлінг Р.З. Проблеми функціонування системи управління відходами в Україні і шляхи її вдосконалення / Берлінг Р.З., Данилович Т.Б. // Вісник Національного університету „Львівська політехніка". - 2006. - № 552. - С.344-349.

3. Інтегроване управління та поводження з твердими побутовими відходами у Вінницькій області: [монографія] / Під ред. В.Г. Петрука. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2007. - 160 с.

4. Кіндій М.В. Логістично зінтегроване господарювання відходами / М. Кіндій // Вісник Нац. ун-ту „Львівська політехніка". - 2004. - № 499. - С.175-183.

5. Павлов В.І. Ефективність використання вторинних ресурсів у регіоні: оцінка та інноваційні механізми: [монографія] / В. І. Павлов, Н. В. Павліха, І. С. Скороход; Відп. ред.: В. І. Павлов. - Рівне: НУВГП, 2007. - 155 с.

6. Павліха Н.В. Застосування логістичного підходу з метою управління потоками відходів в регіоні / Н.В. Павліха // Научные труды ДонНТУ. - 2004. - Випуск 75. - С.139-145.

7. Смирнов І.Г. Екологістична проблема використання відходів та її вирішення в Польщі / І.Г. Смирнов //

8. Ігнатенко О.П. Побутові відходи - правила гри на ринку: [практичний посібник] / Олександр Ігнатенко. -К., 2011. - 164 с.

9. Альбеков А.У. Логистика в управлении коммерческим оборотом вторичных ресурсов: [монография] / А.У. Альбеков. - СПб.: Изд-во СПбГУЗФ, 1998. - 121 с.

10. Бабанин И.В. Мусорная революция / И. Бабанин // Твердые бытовые отходы. - 2009. - № 3. - С. 56-60.

11. Системи поводження з твердими побутовими відходами в українських містах, роль міського населення в роздільному збиранні сміття та рекомендації для органів місцевого самоврядування. - К.: ПРООН/МПВСР, 2011. - 46 с.

12. Про місцеве самоврядування в Україні // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - (Закон України).

Джерело: Фесіна Ю. Г. Оптимізація логістичного ланцюга поводження з твердими побутовими відходами / Ю. Г. Фесіна // Науковий журнал «Логістика: теорія та практика». – РВВ Луцького НТУ. – 2011. – №1. – С. 110–126.