Сталий розвиток регіону на засадах екологістики. Герасимчук З.В., Хвищун Н.В. (2012)

Постановка проблеми. Перехід на модель сталого розвитку вимагає системної оптимізації не лише економічних і екологічних характеристик, але й усіх інших параметрів та тенденцій соціо-природного середовища, досягнення гармонії між людьми і між суспільством та природою.

Формування інституціонального середовища - системи права, моралі, етики і відповідних інститутів ("правил гри"), що забезпечують еколого-економічний розвиток - завдання, вирішення якого сприятиме стійкому розвитку економіки та суспільства в цілому. Прикладом суспільно-корисного та бізнесово прибуткового симбіозу екології та економіки, що задовільняє умови як збереження навколишнього середовища, так і зростання прибутковості господарської діяльності, є екологістика («зелена логістика»). Саме вона забезпечує екологічну безпеку логістичної системи, яка задовільняє потреби як всього суспільства, так і окремого споживача [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здійснивши опрацювання наукових джерел, присвячених питанням регіонального розвитку та особливостям логістичного підходу (праці українських науковців - В. Омельченка, Р.Ларіної, С. Бортнік, Є. Крикавського, В. Захарченка, І. Смирнова [1], Н. Никифорук, М. Довби; російських - О. Лактіонової, С. Карнаухова, С. Усманової, М.Чернишова, С. Гриценка, Ю. Чичко, О. Бєлякової, І. Рабаданової, С. Нестерова), концептуальним основам використання логістики в екологічному управлінні мікро-, мезо- та макроекономічними системами ( Л. Ябно та Л. Сонгьяна, Дж. Янга та Х.Пена, А. Коженовського, Й. Вітковского, Н.Пахомової, І.Смирнова, Т. Скоробогатової, В. Мешалкіна, М. Некрасової, Ю. Чорток та ін) можна зробити висновок про необхідність розвитку екологістики як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Особливо важливо активізувати дослідження проблеми використання екологістики при обґрунтуванні сталого розвитку регіону.

Постановка завдання. Метою статті є проведення аналізу та систематизації наукових підходів щодо розуміння екологістики та визначення її основних орієнтирів в регіональній логістичній системі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз можливостей застосування логістики для вирішення проблем охорони довкілля, реалізації принципів сталого розвитку і забезпечення екозбалансованої діяльності господарюючих суб'єктів розпочався в середині 80-х рр. XX ст. з появою концепції "загальної відповідальності". Як відмічає Р. Поїст [2], концепція "загальної відповідальності", яка характерна для другого етапу "неологістики", розглядає, на відміну від загальної теорії підприємства, також і соціальну складову логістичної діяльності, адже логістика має значний потенціал для здійснення екологічного контролю використовуваних пакувальних матеріалів, контролю і мінімізації забруднення, реалізації процесів енерго- і ресурсозберігання, адже саме серед базових логістичних процесів більшість з них стосується впливу на навколишнє середовище: транспортні, пакувальні, складські, управління запасами [3, c. 92].

Проблеми взаємодії навколишнього середовища та розвитку були розглянуті ще у 1992 році на ІІ Всесвітній конференції у Ріо-де-Жанейро, де аналізувалось, які наслідки може принести для навколишнього середовища постійно прогресуюча глобалізація. Під час конференції було встановлено рекомендації щодо подальшого користування середовищем та природними ресурсами і названо загальним принципом екорозвитку, який уточнено в двох документах: «Декларація в справі середовища і розвитку (Карта Землі)», яка містить 27 принципів екорозвитку, та «Агенда 21 програма дій для досягнення екорозвитку», яка містить понад 2500 рекомендацій для урядів, міжнародних організацій, суспільств та їхніх головних груп [4].

США, які залишаються лідерами у впровадженні новітніх логістичних рішень, у лютому 2009 року організували вже другий форум «Зеленої логістики», в якому взяли участь лідери логістичної галузі в промисловості, інформатиці і консалтингу, та розглядали питання, наскільки концепції екологістики вже вписані у стратегії фірм, які будуть наслідки (позитивні і негативні, пов'язані з витратами) від впровадження таких змін, а також, що змінять вони у сфері врівноваженого ланцюга поставок та співпраці його учасників [5, с. 273-282].

Вищевикладене доводить необхідність дослідження існуючих концептуальних підходів до визначення теоретико-методологічних основ включення екологічної складової в практику логістичного управління, що дозволить сформулювати визначення поняття «екологістика», визначити її ціль та сферу дій й основні орієнтири еколого-орієнтованого логістичного управління регіоном.

Перш за все, зазначимо, що серед принципів економіко-екологічного управління дослідниками виділені наступні: комплексність територіальної системи, згідно до якої природно-ресурсний потенціал території розглядається як одне ціле; первинність функції управління природокористуванням, що обумовлює необхідність надання суб'єкту природокористування господарської самостійності; взаємодія, тобто створення системи управління природокористуванням регулюючого типу, що забезпечує раціональне використання, охорону, відтворення природних ресурсів та природного середовища; координація, тобто налагодження горизонтальних взаємозв'язків між суб'єктами природокористування [6, с.5].

Дані принципи змістовно пов'язані з відомими термінами, що вперше були запропоновані на Заході, такі як «зелена логістика» (Green Logistics), «зелений менеджмент» (Green Management), «зелений маркетинг» (Green Marketing) та вже знайшли застосування в еколого-економічному управлінні на рівні підприємств, кластерів, територій.

Варто зазначити, що на сьогодні у вітчизняній та зарубіжній літературі немає чіткого визначення поняття «зелена логістика», що є однією з причин різноманіття направлень і методологічних концепцій у сучасних наукових дослідженнях та, відповідно, вимагає визначення з тим, що пропонуємо вкладаємо у зміст цього поняття. З метою систематизації, аналізу та узагальнення проведено класифікацію існуючих визначень даного поняття за такими ознаками, як об'єкт, мета та зміст, що використовується науковцями (табл. 1).

Таблиця 1 - Наукові підходи до тлумачення поняття "Екологістика"

Як бачимо, публікації, присвячені питанням зеленої логістики є нечислені в Україні. Натомість у Польщі проблеми екологістики розробляються порівняно давно і пов'язані з відомими прізвищами польських логістів Z.Korzen, A. Korzeniowski, M.Skrzypek, B.Rzeczynski, J.Witkowski, A.Baraniecka, B.Rodawski, A.Skowronska. Власне Z.Korzen та J.Kusztal запропонували використовувати назву «екологістика», яку визначили як чинник забезпечення сталого розвитку, та яка має на меті створити територіально-інтегровану екологічну систему [1]. A. Korzeniowski під екологістикою пропонує розуміти реалізацію оптимальних рішень в сфері збирання, нагромадження і розподіл утилізації або необтяжливої для навколишнього середовища і суспільства ліквідації різних видів відходів [7].

Власне і сьогодні термін «екологічна логістика» є найбільш вживаним [8-11], а термін «зелена логістика», який пропонується [8; 12], є достатньо широким, абстрактним та потребує подальшого дослідження та уточнення з врахуванням рівнів екологічного управління (державний, регіональний, локальний).

Концептуальні основи, об'єкт, предмет, інструментарій дослідження екологістики знаходяться на стадії розробки і вдосконалення. В той же час трактування логістики з урахуванням екологічного чинника як інтегрального інструменту менеджменту [11] та логістичної підсистеми [9, 10] є досить вузькою, оскільки механізм екологістики передбачає інтеграцію екологічних аспектів в усі компоненти регіональної логістичної системи і на усіх рівнях управління (від визначення стратегічних орієнтирів до реалізації оперативних функцій). Розгляд екологістики як один з видів логістики [8] здійснюється абстрактно та вимагає уточнення, а сукупність видів діяльності [2] носить чисто прагматичний характер [3].

На наш погляд, основними об'єктами екологістики є матеріальні (у тому числі потоки відходів і вторинних ресурсів для переробки), інформаційні і фінансові потоки (у тому числі сервісний потік, який може виступати як в матеріальній (матеріалізованою) формі, так і у формі інформації, трудових витрат) при рівній значущості кожного з них. Розгляд же як об'єкта управління лише потоків продукції або відходів чи логістичних операцій і процесів є досить вузьким і обмежує сферу дії механізму еколого-орієнтованого логістичного управління (екологічна інформація і екологічні платежі є важливою характеристикою еколого-орієнтованої логістичної системи для реалізації процесів планування і моделювання, оцінки її ефективності).

Зважаючи на вище викладене, метою екологістики є інтеграція та координація екологічних, соціальних і економічних аспектів в межах регіональної логістичної системи (РЛС) з метою еколого-орієнтованого логістичного управління розвитком регіону. При цьому координація економічної вигоди, соціального і екологічного ефектів, а також вдосконалення логістичної системи для досягнення поставленої мети повинні ґрунтуватися на принципі Парето-оптимальності [3]. Таким чином, організаційно-економічний механізм реалізації зеленої логістики передбачає насамперед оцінку екодеструктивного впливу логістичної діяльності та її складових, розробку ефективних інструментів узгодження економічних, соціальних та екологічних інтересів господарювання та вирішення виникаючих протиріч. В рамках регіональної логістичної системи можна спостерігати основні орієнтири еколого-орієнтованого управління системою (рис. 1)

Отже оцінка екологістики як фактора сталого розвитку, аспектів взаємодії та взаємозв'язків екології та логістики, а також вплив останньої на екосистеми регіону, країни, світу досі є недостатньо розкритим у літературі з логістики. Між тим плани розвитку та річні звіти всіх відомих західних логістичних компаній в обов'язковому порядку включають розділи про заходи з охорони навколишнього середовища [13] А, наприклад, найбільша в Європі німецька спеціалізована транспортно-логістична компанія «Schenker-BTL», яка розробила екологічну програму глобальної направленості і отримала назву «Зелена логістика» [1]. Її метою є створення транспортно-логістичної системи, що буде безпечною для навколишнього середовища. Логістична концепція, запропонована фірмою «Schenker», перетворює транспортування вантажів у складову частину логістично-транспортної системи, мета якої - повне забезпечення потреб споживача якісними товарами згідно з логістичним міксом. Програма «Зеленої логістики» «Schenker»припускає вже згадані раніше міжнародні принципи, що були проголошені на ІІ Всесвітній конференції з питань навколишнього середовища та розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992 р.

В Україні одним з прикладів зеленої логістики є реалізація проекту «Чисте місто», який є національним пріоритетом (Указ Президента України від 08.09.2010 р. № 895) й має на меті створення системи комплексів з переробки твердих побутових відходів (ТПВ). У рамках проекту передбачається будівництво в 10 населених пунктах сучасних комплексів термічної обробки та утилізації твердих побутових відходів. Нові підприємства створюватимуться на основі механізму державно-приватного партнерства. Плановий бюджет проекту становить 5 млрд. грн., а від використання спаленого сміття планується отримувати до 500 тис. Гкал тепла на рік [14].

З-поміж діючих потужностей по переробці ТПВ лише два об'єкти забезпечують переробку понад половини ТПВ, що утворюються в населеному пункті. Потужності, що вводитимуться в основному орієнтовані на повну переробку відходів. Відмітимо, що, наприклад, скандинавські країни, країни Бенілюксу, Швейцарія, Австрія та Німеччина переробляють 45-60% ТПВ як вторсировину [15, с. 35].

Рис. 1. Сфера дії та основні орієнтири зеленої логістики в РЛС

Важливим моментом у підтримці цієї ланки ланцюга поводження з ТПВ є інвестиційна підтримка. Вона повинна бути диверсифікована з використанням усіх можливих джерел фінансування (державний, місцевий бюджети, кошти підприємств). Враховуючи обмежені можливості держбюджету, основний акцент у фінансуванні робиться на розвиток фінансування через активізацію механізму публічно-приватного партнерства.

Висновки з даного дослідження. Регіональна логістика є новим науково-практичним напрямом логістики, що перебуває на стадії формування. Через дуже високу економічну, екологічну та соціальну ефективність вже зараз називають логістику, в тому числі і екологістику, «новою панацеєю» для більшості проблем сучасного господарства та визначають її як науку з оптимізації економічних та управлінських процесів з метою забезпечення сталого розвитку.

Література

1. Смирнов І.Г. Логістика: просторово-територіальний вимір / І.Г. Смирнов. - К. : Обрії, 2004. - 335 с.

2. Paul R. Murphy. Green logistics: Comparative views of environmental progressives,moderates, and conservatives [Електронний ресурс] / Paul R. Murphy, Richard F. Poist, Ch. Braunschweig // Council of Logistics Management. - 1996. Режим доступу : http://findarticles.сom/p/articles/mi_qa3705/is_l99601/ai_n8748499/print

3. Коблянская Н.И. Структурно-функциональные основы формирования эколого-ориентированой логистики / Н. И. Коблянская // Вісник СумДУ. Серія «Економіка». - 2009. - №1. - С. 91-98.

4. Brdulak H. Zielona logistyka, ekologistyka, zrownowazony rozwoj w logistyce / H. Brdulak, K. Michniewska // Koncepcje i strategie logistyczne. - Logistyka. - 2009. - №.4. - Р. 8-15

5. Мащак Н.М. Стратегічна узгодженість логістичної діялності підприємства на засадах логістики / Н. Мащак // Маркетинг і менеджмент інновацій, 2011. - №4. - Т.ІІ. - С. 273-282.

6. Туровська Л. Екологічне природокористування та ринкові відносини / Л. Туровська // Наука і суспільство. - 2006. - № 3/4 - С. 32-35.

7. Korzeniowski A. Ekologistyka zuzytych opakowan / A. Korzeniowski, M. Skrzypek/ - IliM, Poznan, 1999.

8. Li Yanbo. The Forms of Ecological Logistics and Its Relationship Under the Globalization / Li Yanbo, Liu Songxian // Ecological Economy. - 2008. - №4. - pp. 290-298.

9. Чорток Ю.В. Екологічна стратегія логістичної діяльності торгових підприємств / Ю.В. Чорток // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Вип. №2 (23). -Донецьк : ДЕГІ, 2007. - С. 226-229.

10. Скоробогатова Т.Н. Конкурентоспособность сферы услуг в аспекте экологической логистики [электронный ресурс] / Т.Н. Скоробогатова // Культура народов Причерноморья. - 2001. - № 18. - Т.2. - С. 153-161., Симферополь: Крымская академия наук, Крымский научный центр, 2001.

11. Экологический менеджмент: [учебник для ВУЗов] / Н. Пахомова, К. Рихтер, А. Эндрес. -СПб. : Питер, 2003. - 544 с.

12. Rodrigue J-P., Slack В., Comtois C. Green logistics (the paradoxes of) / The handbook of logistics and supply chain management // A.M. Brewer, K.J. Button, D.A. Hensher. Handbooks in transport №2, London.: Pergamon. - 2001. - P. 339-350

13. Хакен Г. Синергетика [Текст] / Г. Хакен. - М. : Наука, 1980. - 265 с.

14. Фесіна Ю.Г. Оптимізація логістичного ланцюга поводження з твердими побутовими відходами / Ю. Г. Фесіна // Науковий журнал «Логістика: теорія та практика». - РВВ Луцького НТУ. -2001. - №.1.

15. Системи поводження з твердими побутовими відходами в українських містах, роль міського населення в роздільному збиранні сміття та рекомендації для органів місцевого самоврядування. - К. : ПРООН/МПВСР, 2011. - 46 с.

Джерело: Герасимчук З.В., Хвищун Н.В. Сталий розвиток регіону на засадах екологістики. Всеукраїнський науково-виробничий журнал Інноваційна економіка. № 2 -Тернопіль, 2012 р. [28]. – С. 158 – 162.